як я збирала хлам
Обзор детских книг

Історія про мотлох

Вітаю, любі читачі! Я вирішила розказати вам дещо про своє життя. Це історія про мотлох, яка повністю змінила моє уявлення про чистоту та порядок. Історія складається з 5 окремих частин. До вашої уваги – перша частина. Отже, сідайте зручніше, я починаю розповідати…

Необхідність

Рік тому ми з чоловіком готувалися до подвійного поповнення в сім’ї та прийшли до висновку, що нам потрібна більша шафа.

Наші побажання були особливі: вузька шафа, що займає мало місця і вміщає одяг на 2 дорослих і 3 дітей 🙈.

Мебляр окинув оком нашу кімнату. Що будемо робити? Як завжди? Зазвичай люди просять “щоб все влізло”.

Ось тут я задумалась. А що значить “все влізло” 🤔? Звучить смішно, але це реальність. Що лежить на дальніх полицях шафи я забула.

Крім того, ми привезли речі для малечі, що залишилися від доньки. 3 роки вони лежали на дачі і чекали “зіркового часу”. Це справді економно, проте, їх було дууууже багато. 

Коли народжується перша дитина, хочеться придбати буквально ВСЕ для свого сонечка. Це потім приходить розуміння, що куплено багато зайвого.

Спільними зусиллями ми визначились з проєктом шафи, строками виготовлення і почали чекати.

Що ж сталося далі? Мебляр не вписався у строки. Процес виготовлення шафи затягнувся більше, ніж на місяць.

Цю картину варто було бачити. Стару шафу ми розібрали. На підлозі не було пустого місця. Все завалено речами.🥺

Я, на 30 тижні багатоплідної вагітності, сиджу практично на клумаках до пологового будинку.

Шафи немає, безліч мотлоху, до народження дітей нічого не готове…

Знахідки

Йшла 32 неділя вагітності.
Я пообіцяла собі, що не народжу, поки не побачу готову шафу :).

На превелике щастя, шафу я дочекалась. Ох, не заздрю чоловіку, що підпаде під гнів вагітної жінки.😤

Ми, навіть, встигли по – швидкому запхати одяг до неї. Виглядало це так: я, як справжній Джабба Хатт, лежала в подушках і перебирала речі. Чоловік складав усе на полиці.

Під час прибирання мені на очі потрапили дивовижні знахідки. Із мезозойської ери. Тут і моя вело спідниця, і офісні блузки з пожовтілими від часу комірцями, і рубашка в клітинку, яку я зроду не носила, і 40(!) пар капронових колгот, і ще багато чого.

Голова йшла обертом. Через годину такого “прибирання” я була вщент виснажена🥴. Стільки сил та енергії пішло просто, щоб передивитися частину речей і згадати добрих 5 років життя.

А, між іншим, на підлозі більше місця не стало. Досвід приходить поступово. А тим часом, виснажена від перебирання речей, я заснула прямо серед своїх “скарбів”.

Далі буде …

Продовження історії читайте за посиланнями:

Частина 2: “Усвіломлення”

Частина 3: “Чого навчило життя у Радянському Союзі”

Частина 4: “Зізнання шопологіка”

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован.