Історія про мотлох ч2. Усвідомлення

Антихлам, порядок в домі

Вітаю, друзі! До вашої уваги продовження моєї історії про мотлох. Частина 2: Усвідомлення. Перша частина знаходиться за посиланням: Історія про мотлох.

Отже, продовжую розповідати…

Уявляєте скільки підгузків потрібно на 1 місяць для двійні? А де їх зберігати? Мене бентежили ці питання ще до народження малюків. Місця для ще однієї шафи немає. Хоч-не-хоч, а щось викидати треба.

З такими думками я продовжила ревізію простору у квартирі. На мої очі потрапила шафа в коридорі. Там зберігалося все підряд, що не влазило в інші місця🙈. Справжній смітник. Про існування деяких речей я взагалі забула.

Так прийшло розуміння, що розхламляти потрібно всю квартиру комплексно. Але не зараз. Тому, що я потрапила на зберігання в пологовий будинок…

Життя в пологовому виявилось справжнім курортом. Не треба крізь втому та постійну сонливість готувати, прибирати, гратися зі старшою донькою. Лежиш днями та намагаєшся думати позитивно. Наскільки це можливо в моєму положенні.

На щастя, Всесвіт подарував мені цілих 17 днів відпочинку. Неначе окреме маленьке “життя у житті”.

Я мала достатньо часу на роздуми та переживання про все на світі. І знаєте що? Я усвідомила, що ніколи, ні-ко-ли по-справжньому не жила у чистому, затишному, просторому помешканні.

А хіба не до цього прагне кожна жінка? Місце, куди приємно повертатися після тяжкого робочого дня, де створені всі умови для відпочинку та спілкування з сім’єю? Де всі речі мають своє єдине місце, полиці “дихають” тому, що не завалені мотлохом. Де немає нічого зайвого. Утопія чи реальність?

Звісно, я постійно прибирала, розкладала речі по місцях, навіть щось викидала/роздавала і була цілком задоволена результатом. Тимчасово. З часом усе повторювалось знову.

Чому так трапляється? Я дійшла до висновку, що вся справа у менталітеті, у наших думках.

Так вже повелося, що на кожному з нас стоїть великий невидимий відбиток Радянського Союзу та усіх його здобутків: інфляції, дефіциту, довжелезних черг, інформаційного голоду. Люди у нас мають своє особливе ставлення до речей…

Далі буде …

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Також читайте:

Україномовний блог

6 причин чому я пишу українською мовою6 причин чому я пишу українською мовою

Любі читачі. Вам цікаво дізнатися чому я пишу українською мовою? Сідайте зручніше, розповідаю. Причина 1. Хочу показати приклад своїм дітям та іншим людям. Батьки, як ніхто інший, можуть привити любов

сповідь шопоголіка

Зізнання шопоголікаЗізнання шопоголіка

Коли опиняєшся в чотирьох стінах сам на сам з дітьми та своїм мотлохом, відбувається вибух космічного масштабу.</p> <!-- /wp:paragraph --> Ми давно планували переробити одну кімнату під ігрову. Навесні малюки почали повзати,